Історія сімʼї Олега

image

Історія про матір, яка надсилає повідомлення своєму сину Олегу з бомбосховища в оточеному Маріуополі. У місті не було інтернет-звʼязку, тому вона відправляла їх без зворотньої відповіді, але з надією. Мати писала майже щодня, поки їй не вдалось втекти з міста.

✏️  Оригінальні повідомлення тут.

1️⃣
Синочок, пишу на випадок, якщо буде проблиск зв'язку і повідомлення відправиться. У нас все в порядку, залишився лише газ. Кажуть, і його скоро не буде. Бомбять сильно. Світла і води немає вже другої доби. Але ми тримаємось. Сьогодні [...] приходила, ми поділились з нею їжею. Найстрашніше, не знати, що відбувається. Дуже любимо тебе, сподіваємося, що в тебе все добре. Доброго ранку, синочку! Зараз 8.20 ранку, 4 березня. Ми пережили ще одну ніч. Сьогодні вночі майже не спали, бомбардували нещадно. Здається, дуже близько. Дуже страшно загинути і лишити тебе одного. Але вже ранок, ми живі. Газ, дякувати Богу, є. Більше нічого немає. Дуже сильно тебе любимо, бережи себе, наш рідний! Синок, зараз 9:33. Ми в порядку. У квартирі 15 градусів, але ми зараз попрацювали та зігрілися. І ще раз зраділи своїй запасливості. Знайшли ящик гірлянд з батарейками та один ліхтарик! Тепер ми зі світлом. Якщо наші телефони сядуть, давай домовимося, ти пробуватимеш дзвонити на телефон дідуся в 12 дня і 9-ій вечора. Ми будемо його включати в цей час. Любимо тебе.
2️⃣
Доброго ранку, синочку! Ловлю себе на думці, що пишу щоденник, як щоденник Анни Франк. Ми живі, щоранку перш за все перевіряємо газ і підсіджуємо запаси води. Газ, дякувати Богу, є. Води ще 4 баклажки. Телефони відключаємо, тільки ввечері дозволяємо собі почитати. Ще одна батарея залишилася. Бережемо. Вчора двічі піднімалися на 12 поверх з телефоном і планшетом включали мобільний зв'язок, на МТС була одна позначка, але повідомлення не пішли, додзвонитись не вийшло. Люди вчора поверталися з порожніми баклажками, води не знайшли. Бачили чоловіка, який черпав совком із калюжі.
3️⃣
Ось такий жах. Я щодня боюся, боюся завтра. Боюся спати, страх що завтра бомбитимуть і в черзі за водою не встигнемо сховатися. І ще аж так нудить від мародерів, які перші дні зламували все підряд і грабували магазини. І все тягли, тягли. Сумки з парфумами з Брокарда (його спалили), дублянки з Папа Карло, ящики з оселедцем, капусту у відрах, дитячі памперси. Тягли і з нашого будинку люди, навіть бідненька т. Ніна з нашого будинку, що годує котів. Жах, що серед цих людей ми живемо! Це відбувалося тому, що поліцейські були на фронті, а тепер, тато чув, що з'явилася можливість патрулювати. Їх відловлюють та знімають штани, щоби ходили з голою п. Любимо тебе дуже! Бережи себе, наш рідний! Найбільше в світі чекаю моменту, коли зможу обійняти тебе і міцно притиснути до себе, і коли це пекло закінчиться! Цілуємо тебе з татом, до завтра, мій рідний!
4️⃣
Синочку, мій рідний, привіт! Ми живі і наше пекло продовжується. Сьогодні 10 березня. Ми провели ніч у підвалі у [...]. Дякуємо їм, що прихистили нас 4 людей. Вчора був вибух страшної сили, з літака скинули щось на Пологовий будинок третьої лікарні. У нас вибило вікно на кухні та балконні двері. Ми в цей час лежали у спальні на дивані. Як дізналися пізніше по радіо, це була бомба з діаметром воронки 10м. Ми вискочили в шкарпетках у спільний коридор. Потім зрозуміли, що якщо в нас так, то що ж у бабусі? Тато вибіг на вулицю і подивився на їхні вікна. А їх просто немає, вибиті разом з рамками. Ми з жахом схопили бинти і побігли до них, на щастя, бабуся і [...] були живі, але в істериці, вже з сумками стояли на виході зі своєї квартири, вірніше її руїн. Вибух був такої сили, що всі їхні вікна та лоджії вибито, замок вибито, балкон вибито. Все це летіло на них, але, на щастя, вони цілі. Ми схопили їхні сумки і повели до себе, всі тремтимо від страху, наші будинки у багатьох з блискучими чорними дірками замість вікон. У маминого сусіда з однокімнатною вибило двері.
5️⃣
Повернулися за речами, швидко схопили, що було поруч, сіли в машину і по склу під вибухи приїхали сюди. Тут ночували в підвалі, дуже холодно, всі тремтіли, спали на землі в одязі на пінопласті і тонкому одіялі. Ми схопили деякі пледи, але на 4х цього мало. І їжі взяли небагато, те, що було приготовлено. На нашій лоджії все засипано склом. Сьогодні хотіли піти за продуктами та речами, але не змогли, знову літають літаки та бомбардують. Навіть приготувати їжу не можемо, всі в підвалі сидимо. Такий ось жах. Сьогодні ракета потрапила до однієї з найближчих до нас девʼятиповерхівок. На 8-му поверсі. Спати у підвалі дуже холодно, тато боїться за свої нирки. Не знаю, чи виживемо? Сподіваємось, що ти в порядку, бережи себе мій рідни
6️⃣
Картоплі сирої у нас багато, але не можемо її приготувати, та й води мало. Вранці пʼємо персиковий сік, щоб зекономити воду. Слухаємо новини весь час, надіємось, що нам допоможуть. Уже нічого не жаль, лиш би вижити. Дуже холодно, але з дому ми притащили одіял і мою дублянку хутряну, лежимо усі закутані. Не мились усі вже більше двох тижнів, одягнуті як капусти, спимо у шапках, дублянках, пʼяти светрах і носках. Говоримо мало, більше слухаємо новин, дехто грає в карти. Вчора трохи почитали з гірляндою. Час тягнеться довго, усі напівсонні. Вчора тато допомагав [...] укріпляти двері і вікна на третьому поверсі. Я чуть з розуму не зійшла, поки він вернувся. Так хочеться вижити і обійняти тебе, мій рідний. Вчора [...] обіймала [...], а я тихо плакала. Але я рада, що ти зараз не з нами. Я дуже хочу, щоб ти жив і був щасливий. Ми все молимо богу, щоб не бомбардували і щоби всі ми могли обійняти своїх рідних. Любимо тебе сильно-сильно. Бережи себе, мій рідний, ти найдорожче, що у нас є.
7️⃣
Привіт, синочку, наш рідний! Як ти там? Ти в порядку? Ми так хвилюємось за тебе, у вас теж уже авіаудари, ми чули. Дуже сподіваємося, що ти у безпеці. Ми ще живі. Сьогодні понеділок, ми всі сидимо в підвалі. З кожним днем все гірше і гірше. Якщо вчора і позавчора ми ще ризикнули збігати додому, то сьогодні навіть страшно піднятися в туалет на перший поверх. Десь неподалік від [...] наші поставили свою установку і звуки моторошні постійно та Відповідь прилітає. У небі літаки фашистів літають. Страх. У нас практично немає можливості приготувати їжу, потрібно це робити на вулиці, біля гаража, а там дуже небезпечно. Вода закінчується, а виходити за нею страшно всім. Усі ми їмо мало, одна мого розміру порція на двох. Тато весь час голодний
8️⃣
Синочку, мій рідний! Пишу тобі з татового телефону, мій телефон давно сів. Сьогодні 13 березня ми ще живі. Давно не писала, бережу зарядку. Не знаю, з чого почати. В якому жахітті ми знаходимося, ти знаєш. Місто, здається, вже майже зруйноване. Крім градів та іншого, ще й літак літає та бомбить нас. До нас у гості приходять знайомі [...] розповідають новини. Вчора бомба потрапила до головпоштамту, розбила його на дві частини, а там люди в підвалах і невідомо, чи живі. Нема кому їх дістати. Ми, ризикуючи життям, двічі бігали додому за продуктами та ковдрами. Навіть два мішки картоплі притягли, ящики печива, чаю, цукерок. Намагаємося хоч якось віддячити за дах над головою.
9️⃣
Синочок, мій рідний. Сьогодні 17-те, на моєму телефоні, як виявилося, трохи заряду. Ми ще живі, хоч уже багато разів прощалися з життям. Ми в пеклі. Нас обстрілюють градами, закидують бомбами, мінами. Не залишилося жодної цілої будівлі. Все місто горить. Ми навіть боїмося вилізти з підвалу, в який на ніч забивається селище з дітьми. Ми майже не спимо, стоїмо і молимося в кутку підвалу всім натовпом. Нам страшно. У нашій машині ударною хвилею вибило скло заднє, а за машиною величезна прірва, виїхати неможливо. Ми не знаємо, що буде завтра, чи виживемо? Господи, за що нам це все. Молимо бога, щоб підвал врятував нас. [...] доводиться всіх годувати, бідна, вона просто свята. Порції дедалі менше. Батько голодний весь час. Готувати доводиться в гаражі і дуже страшно. Вікна і двері в будинку вибиті, тато з [...] постійно намагається заліпити дірки під обстрілом. Дуже холодно, у підвалі близько 5 градусів та темрява постійно. Ми молимося, щоб у тебе все було добре, щоб ти був щасливий. Ти у нас молодець, з усім впораєшся. Дуже хочеться вірити, що ми виживемо і зустрінемося. Любимо тебе дуже, дуже, дуже. Бережи себе, наш рідний....окупації

image

Олег з мамою біля Драмтеатру Маріуполя до вторгнення. Січень 2022 р.

image

Драмтеатр Маріуполя після російських бомбардувань. Лютий 2022 р.

Перебіг подій:

🕑
Олег, 20 р., студент Харківського університету, з Маріуполя. У перші дні вторгнення російських військ, Олегу вдалось евакуюватись з Харкова (де він навчається) до Львова. Однак його батьки, які проживали у Маріуполі, не змогли виїхати, тому що усі дороги на виїзд з міста були перекриті.
🕑
Мати Олега (імʼя приховано), 47 р., торговий агент, з Маріуполя. З 4 по 17 березня мати та батько ховались від обстрілів в підвалі. З перших днів війни, усі жителі Маріуполя були позбавлені мобільного і інтернет-звʼязку. Пізніше їм відключили електроенергію і опалення, і згодом залишили без води і газу. Усі ці дні батьки Олега перебували у повному невіданні ситуації. Жодної інформації про зелені коридори чи евакуацію цивільного населення. Однак мати не втрачала надії і увесь цей час продовжувала писати повідомлення сину, в яких описувала їх з батьком переживання блокади рідного міста. 18 березня батьки Олега змогли разом з кількома іншими мешканцями евакуюватися з Маріуполя, який все ще перебуває під блокадою російських військ.
🕑
21 березня Олег опублікував скріншоти повідомлень від мами в Instagram. Сотні тисяч людей були зворушені цими листами.

Ви можете допомогти Олегу і його матері напряму:

icon
Monobank (грн): 5375411504882486
icon
PayPal: koptsevoleg1@gmail.com
icon
Revolut Card: 5354563130507757
💵
USD Account IBAN: UA223220010000026204302087232 Receiver: KOPTSEV OLEH, ave. Liudvyha Svobody, build. 51, Housing. B, Kharkiv, Ukraine, 61000 Bank: JSC UNIVERSAL SWIFT: UNJSUAUKXXX
💶
EURO Account IBAN: UA363220010000026202327186477 Receiver: KOPTSEV OLEH, ave. Liudvyha Svobody, build. 51, Housing. B, Kharkiv, Ukraine, 61000 Bank: JSC UNIVERSAL SWIFT: UNJSUAUKXXX
Усі історії достовірні та перевірені нами особисто.

Наша команда на відео-дзвінку з Олегом, який поділився повідомленнями матері.

image